Гарний був час. Тиждень тому ми з хлопцями гурту Амінь та Переплавки з Відірваними поїздили по реабілітаційним центрам нашої області. Звичайно всіх ми не охопили, але в трьох з них ми були.
Давно вже з'явилася така ідея і ось вона нарешті реалізувалась.
Просто побути з людьми, поспілкуватись, помолитись, поспівати...
Перший з центрів у селі Смотрич. Ми ледве туди добрались. Якраз відлига і під ногами каша. Люди приїхали в кросах... Але брати з центру нас зустріли, провели, дали тапки на ноги, щоб ми не позамерзали. А вже перед тим, як ми мали їхати звідти... як вони нас благословляли! Так навіть пастор молодих під час вінчання не благословляє.
Гарний був час.
Поїхали ми далі, точніше назад, бо по дорозі заїхали в село Залісці. Там нас вже чекали. Я особливо люблю це місце - часто там буваю. Радію, коли бачу як у людей закінчується термін реабілітації, а вони не хочуть їхати додому... - залишаються служити іншим. Звичайно що не всі, але я таких бачив і знаю.
Співали, молились, спілкувались - і все в присутності Бога і навколо Нього. Багато підбадьорення отримав кожен з нас.
З братами в бусі було весело. І люди глибокі. Бо шукають життя в Богові. Наслухався улюблених пісень від Колодіча і Погребняка, сам поспівав, Дімич виявив в собі талант імпровізу на акордеоні, а басіст на перкусії.
Пастор з нами їздив, бо також любить такі сейшени - живі. Браташ говорив пару слів, Тімошкін - пару пісень. Було добре.
Смішно... Колодіч постійно боявся щось зайве зробити чи сказати (бо був з баптістами) - та то він мабуть жартував. Ми були одного духа - і не баптісти і не харизмати - просто діти одного Батька! Просто шикарно!
То була субота. Поїздили, потім ще пішли на молодіжку і там ще по ті ж програмі - побули, поговорили, поспівали. Мдас... таке життя.
Після молодіжки ще парочку пісень на відео зняли (те що внизу після тексту).
Трохи хлопці з Аміня відморожені, але то ми ще не звикли перед камерами маякати ) - принаймні так кажуть специ діла.
В неділю ще до Хмельницького поїхали. Там також центр. І там було дуже кльово. Люди, здається вже на останніх силах, живуть для інших людей. Це надихає.
Потім ми роз'їхались - хто до столиці, хто до провінції. Але ми єдині, бо живемо Одним Богом!
Хочеться подякувати моїй церкві і Демсу за гроші.
Нашим сім'ям за те що люблять і чекають нас завжди.
Богу за церкву, Демса, сім'ї, друзів і за сприяння!
Відео від Колодіча - http://kolodich.com і йому дякую )
Давно вже з'явилася така ідея і ось вона нарешті реалізувалась.
Просто побути з людьми, поспілкуватись, помолитись, поспівати...
Перший з центрів у селі Смотрич. Ми ледве туди добрались. Якраз відлига і під ногами каша. Люди приїхали в кросах... Але брати з центру нас зустріли, провели, дали тапки на ноги, щоб ми не позамерзали. А вже перед тим, як ми мали їхати звідти... як вони нас благословляли! Так навіть пастор молодих під час вінчання не благословляє.
Гарний був час.
Поїхали ми далі, точніше назад, бо по дорозі заїхали в село Залісці. Там нас вже чекали. Я особливо люблю це місце - часто там буваю. Радію, коли бачу як у людей закінчується термін реабілітації, а вони не хочуть їхати додому... - залишаються служити іншим. Звичайно що не всі, але я таких бачив і знаю.
Співали, молились, спілкувались - і все в присутності Бога і навколо Нього. Багато підбадьорення отримав кожен з нас.
З братами в бусі було весело. І люди глибокі. Бо шукають життя в Богові. Наслухався улюблених пісень від Колодіча і Погребняка, сам поспівав, Дімич виявив в собі талант імпровізу на акордеоні, а басіст на перкусії.
Пастор з нами їздив, бо також любить такі сейшени - живі. Браташ говорив пару слів, Тімошкін - пару пісень. Було добре.
Смішно... Колодіч постійно боявся щось зайве зробити чи сказати (бо був з баптістами) - та то він мабуть жартував. Ми були одного духа - і не баптісти і не харизмати - просто діти одного Батька! Просто шикарно!
То була субота. Поїздили, потім ще пішли на молодіжку і там ще по ті ж програмі - побули, поговорили, поспівали. Мдас... таке життя.
Після молодіжки ще парочку пісень на відео зняли (те що внизу після тексту).
Трохи хлопці з Аміня відморожені, але то ми ще не звикли перед камерами маякати ) - принаймні так кажуть специ діла.
В неділю ще до Хмельницького поїхали. Там також центр. І там було дуже кльово. Люди, здається вже на останніх силах, живуть для інших людей. Це надихає.
Потім ми роз'їхались - хто до столиці, хто до провінції. Але ми єдині, бо живемо Одним Богом!
Хочеться подякувати моїй церкві і Демсу за гроші.
Нашим сім'ям за те що люблять і чекають нас завжди.
Богу за церкву, Демса, сім'ї, друзів і за сприяння!
Відео від Колодіча - http://kolodich.com і йому дякую )
ехх! класно було! Вірю, що це було не востаннє! )))
ВідповістиВидалитиДмитрецький )))))))))))
ВідповістиВидалити