Привіт!
Тепер буду писати тільки українською - ну хіба часом занесе... БО НАБРИДЛО!!!
Так ось, що хочеться друканути...
Жив, тай не стало...
Цінності - клопіт, гроші, карєра, машина, бізнес, хоббі... - тупо якось. Чим би не жив, тай ніщо не цінне. А оцінити все просто, хоч може й здавалось би фанатично та банально, але чи для вічної душі, те чим ти живеш матиме значення? Ось і оцінка...
Але чомусь не все так просто. Чомусь ті справжні цінності зовсім і не цінні, а переймаєшся по життю всілякими дурницями, котрі здаються такими важливими та необхідними. Та біда в тому, що воно тільки таким здається, а насправді є відволікаючими факторами, що для того і існують, щоб відвернути твою і мою увагу від реально-головного в житті - від думання та піклування про вічне!
А є ще більша біда... Це те, що я напишу, а ти прочитаєш тай подумаєш щось типу: - "о... да - все правильно", а потім розвернешся і продовжиш жити тим, чим жив раніше, бо воно ж таке "важливе"... Але так буде до певного часу, поки не зустрінешся, наприклад, з втратою дорогої для тебе людини, тай подумаєш трохи (день - два) про себе і вічність, тай приймеш рішення все змінити, а потім про них забудеш, бо є рені ніби то важливіші.
Тепер буду писати тільки українською - ну хіба часом занесе... БО НАБРИДЛО!!!
Так ось, що хочеться друканути...
Жив, тай не стало...
Цінності - клопіт, гроші, карєра, машина, бізнес, хоббі... - тупо якось. Чим би не жив, тай ніщо не цінне. А оцінити все просто, хоч може й здавалось би фанатично та банально, але чи для вічної душі, те чим ти живеш матиме значення? Ось і оцінка...
Але чомусь не все так просто. Чомусь ті справжні цінності зовсім і не цінні, а переймаєшся по життю всілякими дурницями, котрі здаються такими важливими та необхідними. Та біда в тому, що воно тільки таким здається, а насправді є відволікаючими факторами, що для того і існують, щоб відвернути твою і мою увагу від реально-головного в житті - від думання та піклування про вічне!
А є ще більша біда... Це те, що я напишу, а ти прочитаєш тай подумаєш щось типу: - "о... да - все правильно", а потім розвернешся і продовжиш жити тим, чим жив раніше, бо воно ж таке "важливе"... Але так буде до певного часу, поки не зустрінешся, наприклад, з втратою дорогої для тебе людини, тай подумаєш трохи (день - два) про себе і вічність, тай приймеш рішення все змінити, а потім про них забудеш, бо є рені ніби то важливіші.
Знаєш... перестань себе обманювати, хоч може й це не так просто. Дай відповіді на питання, які ставить перед тобою твоя душа. І найголовніше те, що якщо ти таки будеш чесним з собою, то ти прибіжиш до Бога і нарешті переоцінних цінності в житті.
Привіт!
ВідповістиВидалитиЗ давніх давен людей цікавили одні й ті самі речі: знайти печеру, добути вогонь, забити мамонта. Теоретично і зараз нічого не змінилось. Головне щоб було де жити і було що їсти. Для так званої "вічної душі" нічого не буде цінним, оскільки "душа" сама по собі річ не виявлена та не оЦінена.
ВідповістиВидалитиМожна пробомкати все життя думаючи про вічність, нічим не займаючись, бо для "вічної душі" воно не потрібне, а можна займатись справою, знати що твоя дитина буде не голодна і їй щось таки залишиться після тебе, окрім пам'яті про те, що ти постійно думав про вічне...
Так - все важливо! І ніхто не каже "пробомкати все життя... нічим не займаючись". Бог поклав на батьків відповідальність залишити дітям маєток, а також піклуватись про рідних. Не йде мова про байдикування по життю - а про цінності!
ВідповістиВидалитиПодивитись на простий приклад людей, котрі, творчості присвячують своє життя, прагнучи задовольнити хоча б деякі потреби душі. Присвячують життя!!!
Я якщо говорити про вічну душу, яка розумом не оЦінена, то її оцінити досить просто - поставити питання куди подінуться всі твої розумові, емоційні, творчі... здобутки після того як тіло помре. Якщо зникнуть, то де зміст нашого з тобою життя?