Любити легко

Люблю роздумувати над життям...
І ось думи мої про людей.

Можна всіх любити, і це не так вже й важко, навіть якщо до мене чи до тебе відносяться не дуже, скажімо, приязно. Можна і всіх ненавидіти, навіть коли до нас відносяться цілком прийнятно і ввічливо. І не треба казати, що таке різне відношення до людей залежить від них - або від того як вони до нас ставляться - звичайно це важливо, але зовсім не вирішально. 

Як же виконати Заповідь Божу - любити іншого, як самого себе? Чи це реально взагалі?
І ось чого вчить мене Всевишній...

Я зрозумів просту річ, яка абсолютно змінила моє відношення до всіх людей просто миттєво, і прямо в корені. І вона полягає в наступному: - не чекати від будь-якої людини нічого доброго (звісно я не кажу про те, що від людей завжди потрібно чекати тільки злого).
Я поясню свою думку просто. Подивись на себе "доброго" (вибач), і скажи, чи можеш ти, навіть при твоїй найщирішій любові до свого найкращого друга, підставити його, тоді коли йому найбільше потрібний, в силу конкретних несприятливих для тебе обставин? Якщо бути чесним, то навіть при сприятливих обставинах, ми часто робимо щось таке що ранить навіть близьких людей. Але ми себе хочемо і можемо виправдати, навіть тоді коли цього робити не варто - а варто просто вибачитись. І точно так само ми з тобою маємо виправдати будь-кого, бо він чи вона від тебе і мене не відрізняється зовсім. Тобто бажаючи добра своєму ближньому, від щирого серця, кожен з нас може тому ближньому "підставити свиню" - відверто нехотячи.

А ще я часто чую: - "Я розчарувався в тій людині" - чи щось подібне. То я на це маю також відповідь, яка лежить на поверхні розуміння. Щоб не розчаровуватись в людині - не потрібно нею зачаровуватись! Ось і все. Якщо ти ідеалізуєш людину, то дуже їй легко, при найменші помилці, впасти в твоїх очах дуже низько. Але ж люди є люди - ніхто з нас не ідеальний, і це ж загальновідомий факт. Але чомусь люди схильні ідеалізувати собі подібних - потім розчаровуватись в них і ненавидіти. А потім знов, знайшовши нову жертву своєї ненависті - почати цей шлях спочатку - ідеалізуючи її. Не варто... Краще просто їх любити.

Колись один чоловік навчив мене мудрого вислову, що колись сказав А.С. Пушкін: - "Похвалу и клевету приемли равнодушно. И не оспаривай глупца." - дуже вдало висвітлено природу людини.

Щасти! Люби! З Богом!