Така собі подорож (продовження)

Проходять дні і ночі у мальовничій Норвегії. І сиджу я знов за своїм монітором, щоб описувати свою «таку собі подорож». Так багато хочеться писати протягом дня, але нагода така трапляється не так часто. Тим не менше…

Така собі подорож (продовження)

 Отже приїхали ми до Норвегії. Вже вечоріло. Цікавим було те, що кордону, як такого, між Швецією і Норвегію (так як, наприклад між Україною і Польщею) не було. Не було ні шлагбаумів, ні військових. А була така собі халабуда, під якою ми проїхали буквально за кілька секунд. Зупинив нас там привітний «таможеник», запитав куди і чого ми їдемо. І без зайвих процедур ми потрапили до Норвегії.

Справа була вже до вечора. А ближче до ночі, ми доїхали до однієї з заправок. Що цікаво, у Норвегії дуже багато заправок Shell. А ще тут такого вибору палива як на Батьківщині немає – тільки 95-й і дизель. Якісь бідні… А ще коштує те паливо біля 12 крон за літр, що на рідні гроші складатиме близько 15 грн. Так що до Європейської ціни на пальне нам ще далеко. І слава Богу!

Так ось у дорозі нас застала третя ніч. Найцікавіша ніч. Бо на цей раз, VIP місце у кабіні, де першу ніч відпочивав Алекс, зайняла Оля. А на надувному матраці з дірочкою, у буді вантажівки, «спали» на цей раз вищезгаданий товариш і знов я. І якось так склалось життя, що саме цієї ночі, тій дірочці захотілось побільшати. І матрац здувався не за три години, а за три хвилини. Бачив би хтось як ми боролись з цією проблємою… І скотч, і ізострічка (це нове українське слово – таких багато в нашій мові) і шар за шаром одне на друге. Час ночі, ми з неймовірним бажанням відрубатись від втоми, при світлі від заправки, воюємо з дірочкою у матраці. І закінчилась та війна відчайдушним, але надзвичайно оптимістичним рішенням Олександра. Він закрив ту злиденну дірку своєю рукою, зверху на неї ліг і рішуче запевнив мене що так проспить до ранку. Може іншим разом, я до цього рішення віднісся б дещо скептичніше, але не цього разу. І сперечатись часу не було, бо переді мною стояло завдання заснути швидше від мого сусіда, щоб не відчути моменту, коли він забере свою руку з-під себе як тільки засне. Так і сталось – саме цього моменту я не відчув. Зате досить швидко я відчув яка не зручна для спання підлога у буді MANа. Та і це не все. В нас було одна ковдра на двох, а температура повітря у Норвегії була десь градусів з 15 за Цельсієм. І  закінчилось те спання тим, що я пішов у VIP зону до своєї дружини, у супроводі бурмотання Саші: - «Йди, йди… я хоч трохи посплю». Тієї ночі я мріяв не виспатись, а щоб та ніч швидше закінчилась. І сходом сонця ми вирушили у дорогу на Захід країни до острова Хорей.

Іншим разом я напишу про свої спостереження за норвежцями. А сьогодні вже досить пізно і наближається «завтра» - отже я йду відновлюватись перед буднями.