А почалося все з пісні…
А в тій пісні були слова : - «Если ты музикант, позвони что-то придумаем…». Я припустив що це тоже мене якось може стосуватись, тай подзвонив. На лінії був Андрій. Ми домовились про зустріч, там познайомились і відразу ж щось тай придумали… - поїхати до Хмельницького та Чернівців поспівати.
«Хорошо» - про це постійно говорив Андрій, бо атмосферка серед нас була просто нірвана. Ми співали, грали, їхали, ржали, їли, спали, молились, гуляли, спілкувались, розуміли один одного з пів слова (так пишу, ніби ми 100 років вже друзі) але вся фішка в тому, що цих три дні були тільки початком наших дружніх стосунків – а весь секрет в тому, що ми маємо спільний корінь кожен в собі – Бога!
Короче ця історія про гурти ПЕРЕПЛАВКА і АМІНЬ – про столицю і периферію, але про простоту і щирість.
Приїхали ми в Чернівці. Там час провели нормально. Було ще кілька гуртів, і сам концерт пройшов гучно. Але справжній кайф був не в концерті, а в комадні, яка його організувала. Короче, люди віддаються реально щоб іншим людям добре жилося. То сім’я ЯнгЛайфа – то круто і неповторно!
Наш барабанщик поїхав додому відразу після виступу, в нього там була важлива зустріч – навіть з столичними хлопцями відмовився пограти. Він кльовий барабанщик.
А ми – безтурботні і щасливі там заночували (в Чернівцях). Хто де… Хто з зірками на коридорі, а хто в ВІП кімнаті. Ну так та кімната називалась. А чому б і ні – чотири ліжка з нормальними матрацами, а не просто нормальні матраци на підлозі. Я і моя сім’я у ВІПІ спали, а з нами ще одна сім’я – наші друзі – Віталя і Юля. Спали всі доволі тихо і спокійно. Принаймні я нічого не чув.
Потім нас там годували, і взагалі приймали дуже гостинно. Короче люблю я Чернівчан по особливому.
Переплавці сподобалось теж. Саме місто, магазини, покупки.
А Колодіч каже: - «Хорошо… Да…»
А далі дорога до Кам’янця Подільського – старого міста вітчизняної історії. І та дорога в Мерседесі. Але з Мерседеса, реально тільки й назва залишилась… Хоча, нам погано не було, декому навіть поспати там вдалося – ГЕРОЇ! Бус старенький, з м’якими сидіннями і глюкнутим щепленням. Але хіба то головне, «когда мои друзья со мной…»
Моя доня грузила гостей своїми загадками, ті також гралися з нею. А потім (коли ми вже йшли пішки) вона мені каже: - «пап, дай руку… пауза… Любину». Щось Іринка її так полюбила відразу, ну мабуть так як всіх хто її відразу любить… тобто більшість людей на Землі. А Люба – це також Переплавка, хоча грає вона не тільки х ними. Нам вона підігравала також – мали честь. Бо грає вона кльово. І на саксафоні… і не тільки. І просто приємна людина, щира.
А ще я страшено радий, що зі мною завжди поруч моя сім’я – кохана дружина і доня – Олінька і Іринка. Без них кайф від життя не повноцінний. Завжди дякую Богу за них – моїх прекрасних.
Тоді в дорозі ми почули щось неймовірно вражаюче. Щось, що пронизувало до розділення душі і духа, і передавалось немов вірус. Це сміх наступного героя історії – Сергія. Мало того що ми «дусились» від приколів, то ще й мусіли «дуситись» від його сміху з тих приколів. Він автор – він і виконавець. Це він спав десь до Хотина. Було тихо. А потім він проснувся.
Проблеми зі щепленням в бусі, але то таке…
А Колодіч каже: - «Хорошо… Да…»
Ледве ми доїхали до примістя Кам Поду. Поки там мали лікувати наш транспорт, ми встигли дійти до старої фортеці, пофоткатись там, походити, поговорити. Там наші нові друзі дізнались що між нами є справжній пілот – Юра Карлін – браток ще той. Йому б тільки й політати. Він за 5 хв. переконує любого, що літати з ним на пароплані абсолютно безпечно. Я вже пробував, між іншим. Приземлились благополучно, це ж я зараз пишу. А ще він єврей і приїхав з Ізраїля і історії про Ізраїль він розповідає так, як про пароплан, що відразу хочеться туди їхати. Короче хлопці домовились з ним і про те і про друге. Казали що приїдуть…
Потім прийшов Макс Демс… Він для нас пошуршав в Кам Поді, щоб нас погодували і дали поспівати. Нам дали і те і інше. Ми їли, слухали про Ізраїль, слухали Сергія і сміялись. Нам було смачно і весело.
А Колодіч каже: - «Хорошо… Да…»
А далі наступна, просто суперова зустріч…
Але то буде наступного разу. Зараз піду до сім’ї, бо вже кілька годин їх не бачив… Але маю надію що допишу найближчим часом. Бо далі було так кльово, що я в соц.. мережах змінив статус на: - «як же було хорошо ))) кльові дні - як в нірвані побував! зе бест! море емоцій, вражень, висновків. життя далі спрощується. дякую Богу!»
да,это были незабываемые 3 дня наслаждения в общении с друзьями и Божьем благословении.
ВідповістиВидалитислава Богу за такой подарок!
таке відчуття, що теж був з вами і проникся тою нірваною... добре, що люди ще досі вміють знаходити одне одного і насолоджуваись товариством
ВідповістиВидалити