Якщо вас не засуджує ваше сумління…


Пишу чисто з власного досвіду (який можливо нічого й не вартий), а також із спостережень за людьми – членами помісних церков (різних церков з різних місцевостей). В мене немає цілі когось принизити, чи над кимось піднятись. Не шукайте в тексті  підтексту, бо писатиму прямо і чесно . Читайте, будь-ласка уважно. Я хотів би мати відповідні ґрунтовні пояснення (бо я реально можу помилятись в своїх судженнях) від пасторів, або тих хто має власну думку в світлі Слова, на викладену нижче проблему. Я свідомо обираю епістолярний стиль для спілкування, бо в такому випадку в кожного є можливість і час подумати і спілкуватись без зайвих емоцій.


Отже, після моєї «передмови»…

Підійміть, будь-ласка руку, кого не засуджує його сумління. Хоча такий варіант також можливий, але то мабуть, м’яко кажучи, в людей не дуже чесних перед собою.

А тепер підійміть руку, будь-ласка, ті хто приймав участь у таїнстві Вечері Господньої, а в той час його не засуджувало його сумління. І знову ж будьмо чесними… 

І можу впевнено сказати, що якщо людина за собою не відчуває провини за якийсь конкретний «великий» гріх, то вона те засудження сумління мусить ігнорувати,  для того щоб таки прийняти участь у Вечері (часто це може бути просто ритуал, позбавлений всілякого здорового змісту, або щоб люди, що сидять поруч не лізли потім в душу). Потім ця людина має, за цей вчинок, почуття провини, яке її супроводжує ще кілька хвилин після Чаші. А потім живе як жилося наступний місяць. Далі, як прийнято, за три дні до наступної Вечері, вона намагається якось «підлагодити» своє життя, щоб якось замилити своєму сумлінню очі, знов приймає участь за звичним сценарієм і так живе – мучиться, гризеться і живе. Не кажу що це ситуація кожного, але знаю точно що багатьох людей в церкві.

Мені цікаво хто придумав умову – «Якщо вас не засуджує ваше сумління, то приймайте участь». Або хто автор фрази – «… краще утримайтесь».
«Утримайтесь» від чого??? Від згадування про смерть Господню???
В Біблії я читав про утримання від блуду, від розпусти, від поклоніння ідолам… Але чомусь так і не знайшов місця, де б було написано утримуватись від участі у Вечері Господній – від заповіді Ісуса! (Може хтось покаже мені де таке написано?)…

Викладу для зручності текст Писання, який зазвичай зачитується в церкві перед переломленням хліба.  Отже 1-Кор. 11:23-34 (хоча читають чомусь тільки до 30 вірша).

11:23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
11:24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!
11:25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
11:26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
11:27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!
11:28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.
11:29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про Тіло, той суд собі їсть і п'є!
11:30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.
11:31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
11:32 Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.
11:33 Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного.
11:34 А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.

Я бачу ситуацію, яка склалася в церкві коринтян. Частина людей там, принижувала іншу частину людей, думаючи тільки про себе і переслідуючи тільки ціль добренько поїсти, не розділивши трапези з тими хто не мав з собою нічого. Хоча й збирались вони для благої цілі – виконати заповідь Христа, але нехтували (або забули, або ще щось) істинним значенням Вечері Господньої, а саме згадуванням про подвиг Ісуса – Його смерть заради них же.

В нашій ситуації наголошується мова на 27. 28 і 29 вірші, а саме на слово «негідно». Так, це ВАЖЛИВА умова – приймати участь ГІДНО! Але в чому та гідність? Хіба Павло пише про те, щоб людина,  аналізуючи своє життя, засудила себе і винесла собі вирок? Хіба «негідно» означає прогріхи і помилки людини впродовж днів які вона проживає? Невже, якщо сумління знаходить темні закутки в душі це є приводом не послухатись Ісуса – утримавшись від Трапези? 

Павло закликає дослідити себе, випробувати, а потім їсти і пити!!!
Так, я в дослідженні себе, ЗАВЖДИ знаходжу себе в помилках і пороках, а потім ЗГАДУЮ ПРО СМЕРТЬ ІСУСА, ПРО ЙОГО ВЕЛИЧНИЙ ПЛАН ВИКУПЛЕННЯ МОГО І ПРО ТЕ, ЩО ГОСПОДЬ ТЕПЕР БАЧИТЬ МЕНЕ ЧИСТОГО І НЕПОРОЧНОГО ЧЕРЕЗ ВИКОНАННЯ ЦЬОГО ПЛАНУ!!! Я з глибокою вдячністю і покорою стою перед Ним в цей момент і розриваюсь від щастя і сліз, бо це ДОБРА НОВИНА, і Вона стосується мене БЕЗПОСЕРЕДНЬО!!!
А слово «негідно» в контексті листа Павла, звертає увагу тих людей що вони не думають про Тіло – про Церкву, в якій вони є дякуючи Ісусу - 11:29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про Тіло, той суд собі їсть і п'є!

Якщо просто поїсти, то вдома – 34 вірш! А Вечеря Господня – це Святиня, яка об’єднує Тіло! Тому не варто ризикувати здоров’ям і життям (11:30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.), відносячись до неї похабно (негідно) – з егоїстичними власними інтересами.

Але згадавши про Ісуса і Його смерть (11:24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! 11:25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! )  ви будете ГІДНІ, і вдячні, і покірні, і добрі, і…! Бо Господь Сам Особисто далі працює і над сумлінням, знімаючи почуття провини, і над життям, вказуючи подальші дії!

Я дивлюсь на нещасних людей, котрі живуть в страху і в обмані і мені їх шкода. Бо Христос приніс свободу і мир – це Його обітниці.


Не забувайте залишати коменти! Вони можуть бути важливі!


Коментарі

  1. Це питання мене теж цікавило і навіть іноді кумарило (вибачте за епітети та звороти, пишу як розумію).

    1. Ну це ж не серйозно коли людина відчуває себе винною і починає себе гризти лише в період Вечері Господньої. А протягом іншого часу (зазначо ДОВШОГО) живе "як получається". Живе так ніби Бог її не бачить, і думає про смерть Ісуса лише коли тримає чашу та хліб. Здається має бути по-іншому...
    2. Думка щодо осуду - повністю підтримую! "Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про Тіло, той суд собі їсть і п'є!". Тут або треба бути сліпим, щоб не бачити слово "Тіло", або просто не докопуючись істини повернути відрізок тексту в ту позу яку зручніше (читай "легше") пояснити. "Ти згрішив - треба покумаритись підчас Вечері!" і "Ти не в ладах з Тілом - ну шо ж...буває...ой..ну...це ж життя...." - приблизно така картина вимальовується в мене про сучасні церкви.
    В цьому відривку писання на стільки класно написано: "сходячись...чекайте один одного". Можна відчути які відносини між членами Тіла повинні бути нормою. Любов.
    3. А щодо "дослідити і випробувати" - наврядче стоячи з чашою та хлібом в тепленькій церкві серед своїх людей вдасться себе повністю ДОСЛІДИТИ і тим більше ВИПРОБУВАТИ. Випробовування СЕБЕ УЛЮБЛЕНОГО можна поспостерігати в буденному житті, в відносинах як з Тілом Христовим так і з іншими. Але аж ніяк не в двох хвилинах думок типу "так, я зробив то і то....от я грішник. прости Боже. Амен"

    Хороша статєйка. По суті.

    п.с. мене "порвав" переклад цього відрізку на українській, а саме кінець. Цитата: "А про інше, як прийду, заряджу." Так доступно і чітко сказано, як для молодих людей....ахаха.
    ЗАРЯДЖАЙ!!! =)

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую, dems за комент!

    "...і думає про смерть Ісуса лише коли тримає чашу та хліб."

    В нас реально рідко відбувається це дійство!!!

    ВідповістиВидалити
  3. При перечитанні даної статті хочу поділитися двома речами. Декілька слів про Причастя взагалі. Відношення до нього буде залежати від того, що воно для нас означає - це важливо. Наш благодатний Бог, Який знає про нашу немудрість і слабощі наші, запровадив для нас Таїнства, через які засвідчує нам Свої обітниці і являє у вигляді запоруки Свою добру волю і благодать щодо нас, а також живить і зміцнює нашу віру. Він додав їх (Таїнства) до Слова Євангелії, щоб ми через зовнішні відчуття краще розуміли те, про що говориться у Його Слові і відбувається у наших серцях, переконуючи і стверджуючи нас таким чином у спасінні, яке дарується нам. Бо Таїнства - це видимі знаки й печать внутрішнього й невидимого, через які Бог діє в нас силою Святого Духа. Тож це не пусті й безглузді знаки, щоб обдурити нас, бо Ісус Христос є правдою (суттю) того, що вони представляють, і поза Ним Самим вони були б ніщо. Тобто в причасті ми маємо не просто факт згадування про історичну подію смерті Ісуса Христа а набагато більше.
    Наш Спаситель Ісус Христос запровадив Таїнство Святої Вечері (Причастя), і наказав, щоб її проводили, аби живити і підтримувати тих, кого вже відродив і зробив членами церкви, яка є Його Тілом.
    Наново народжені мають подвійне життя. Одне - тілесне і скороминуще, отримане при першому народженні і спільне для всіх людей. Друге - духовне й небесне, дароване їм у другому народженні, яке сталося через слово Євангелія, нерозривно пов’язане з тілом Христовим; це життя властиве лише обранцям Божим.
    Для підтримання тілесного і земного життя Бог дарував нам земний хліб, який належить усім людям так само, як і життя. Але для підтримання духовного і небесного життя, властивого віруючим, Він послав із небес Живий Хліб, а саме - Ісуса Христа, Який живить і зміцнює духовне життя віруючих, коли вони споживають Його, тобто коли вони прикладають і застосовують Його до себе по вірі й духовно.

    ВідповістиВидалити
  4. Щоб явити нам цей духовний і небесний хліб, Христос використав земний і видимий хліб як знак Таїнства Свого Тіла і вино - як знак Таїнства Своєї Крові. Цими знаками Він свідчить нам, що так само, як ми приймаємо і тримаємо атрибути Таїнства в наших руках, споживаємо і випиваємо їх вустами, через які підтримується наше життя тілесне, ми так само приймаємо вірою (наче руками й вустами нашої душі) справжні Тіло і Кров Христа, нашого єдиного Спасителя в наших душах для підтримання нашого життя духовного.
    Немає сумніву, що Ісус Христос не запровадив Своє Таїнство як щось некорисне для нас. Тож Він здійснює в нас усе те, що показує цими святими знаками. Спосіб, у який Він робить це, перевищує наше розуміння і незбагненний для нас так само, як прихована й незбагненна для нас дія Святого Духа. Але ми не помиляємося, стверджуючи, що те, що ми споживаємо і випиваємо, є справжнім і природним Тілом і Кров’ю Христовими, але це відбувається не вустами, а духовно через віру. Таким чином, хоча Христос завжди сидить по правиці Бога Отця на небесах, Він не перестає робити нас співучасниками Себе через віру. Ця учта є духовною трапезою, за якою Христос робить нас спільниками Себе Самого, як і всіх Своїх скарбів та дарів, і дарує нам можливість насолоджуватися Ним Самим і заслугами Його страждань і смерті. Він живить, зміцнює і втішає наші злиденні, нещасні душі через споживання Його Тіла, оживляє і оновлює їх через пиття Його Крові.
    Далі, хоч Таїнство нерозривно пов’язане з тим, що воно означає, останнє не завжди отримують усі. Грішники справді приймають Таїнство на своє осудження, але не приймають істину його. Так, Юда і Симон - Чаклун приймали Таїнство, але не Христа, Якого воно символізує; Його отримують лише віруючі.
    А тепер ближче до теми. Хто має приступати до Господньої трапези?
    Відповідь: Той, хто незадоволений собою через свої гріхи, проте сподівається на те, що муки і смерть Ісуса Христа дають йому прощення гріхів і покривають його триваючі немочі, і бажає дедалі більше і більше зміцнюватись у вірі і вести краще життя. Проте лицеміри та нерозкаяні їдять і п’ють собі ж на осуд.
    Коли людина не бачить свого гріха, саме тоді її участь сумнівна, а якщо бачить і кається - причастя для неї!!! А коли проповідується про те, що коли осуджує тебе серце тому не приймай це дуже дивна теорія.

    ВідповістиВидалити
  5. Володя. Ти підняв досить серйозне і обширне питання. По-перше: стосовно засудження совісті. Совість - це важливий чинник, але не завжди об'єктивний. Як часто ми можемо зустрічатись з явищем, коли щиро просимо в Господа прощення за гріх, і розуміємо, що Господь прощає, якщо щиро приходимо до Нього, але сумління засуджує. Чи означає це, що Господь не простив? Можливо це свідчить або про те, що ми до кінця не приймаємо вірою прощення наших гріхів, або оцінюючи свої поступки, ми сумуємо за вчинені дії - а це вже відповідає Писанню, адже і Павло неоднократно говорить з сумом і соромом про речі, які робив. Необ'єктивність засудження сумління може бути і в тому, що наше сумління заплямоване гріхом. І часто, речі, які є гріхом, не торкають нашого сумління до того моменту, поки Господь, перемінюючи серце, не вкаже на цей гріх. Впевнений, що на початку нашого християнського життя наше усвідомлення гріха було іншим, ніж пізніше, пізнаючи Господа. І речі, які раніше були нормною, стали для нас гріхом. Ще один момент, це те, що на наше сумління може впливати і церковна субкультура. І якщо загально прийнято розуміти ті чи інші питання саме так, навіть якщо Писання говорить інакше, не виключається, що сумління буде засуджувати, оскільки порушили загальноприйняті принципи. З іншої сторони, сумління - це інструмент Святого Духа. Адже Словом Божим через наше сумління Господь докоряє нас в гріху. Тому, підходячи до засудження сумління, варто дійсно аналізувати своє життя і своє відношення до причини засуждення сумління в світлі Писання.

    ВідповістиВидалити
  6. Прошу вибачиння за велемовство але вважаю за необхідне додати ще важливу річ. Проблема і в тому як ми розуміємо гріх. У євангельських церквах часто можна почути заклики до покаяння. Прийдіть до Христа і покайтесь, хтось про себе каже вже в минулому, що я покаявся. Нажаль "покаяння" часто сприймається як одноразова пілюля, яку потрібно випити і зразу всі проблеми з гріхом вирішено. Саме тому є ті, що "покаялись", які з висоти своєї духовності оцінюють тих, хто "не покаявся". Так людина повинна приходячи до Господа вірити, і каятися, але якщо подивитися на весь контекст Писання, то це тільки початок. Людина повинна жити в покаянні, бо щодня продовжує грішити. Щодня людині потрібен Христос і прощення. І участь в Причасті - це не генеральне прибирання раз на місяць. Гріх нас повинен турбувати завжди! Ми як християни, знаємо що робити, і куди йти коли грішимо - до Христа!

    ВідповістиВидалити
  7. Що стосується Причастя. З однієї сторони, ми маємо бути уважними до того, як ми приймаємо Вечерю. Але Вечеря не має бути причиною для самоаналізу, але саме радісним моментом від нашого єднання з Господом. А самоаналіз і покаяння - це стиль життя відродженої людини. Проблема в досить обмеженому розумінні Писання стосовно Вечері.
    По-перше: що таке Вечеря. Це що, лише згадування? Якщо тільки згадування, то сьогодні є набагато більше можливостей, як краще загадати про страждання Христа ніж Причастя. Подивіться фільм "Страсти Христовы" - ефект від згадування буде набагато кращий. Але Вечеря Господня - це не просто форма згадування, це таїнство, через яке Господь діє в нашому житті. Через нього Господь єднається з нами, об'єднує нас в одне тіло, Духом Святим укріпляє нашу віру. Через Причастя Він ще раз стимулює нас до самоаналізу, Вечеря це свого роду наше віросповідання, Причастя вказує на Весільну вечерю Агнця. Тобто, Причастя приносить набагато більше благ, ніж просто згадування. Мені подобається слова одного богослова: Вечеря Господня - це поцілунок Бога.
    По-друге: що значить "недостойно". Нажаль, достойна участь в причасті часто в розумінні віруючих межує з самоправедністю. В мене немає гріха, значить я можу приймати участь в Вечері. Якщо сумління засуджує - значить не маю права. Але, якщо ми здатні усвідомлювати наші гріхи, якщо наші гріхи турбують нас, то це свідчення того, що ми не є мертвими в собі, що Господь турбує наші серця. Хіба це причина, щоб не приймати участь в Вечері Господній? Мені подобається як про це говорить один з реформатських віровизнань - Гейдельберзький катехізис, Господній день 30 "Запитання 81: Хто має приступати до Господньої трапези ?
    Відповідь: Той, хто незадоволений собою через свої гріхи, проте сподівається на те, що
    муки і смерть Ісуса Христа дають йому прощення гріхів і покривають його триваючі немочі, і
    бажає дедалі більше і більше зміцнюватись у вірі і вести краще життя. Проте лицеміри та
    нерозкаяні їдять і п’ють собі ж на осуд." Це зовсім інший підхід. Якщо ваш гріх вас засмучує, ви з ним боретесь і бажає жити життям освячення, життям змін, вас не задовільняє те, що є зараз, це вказує на те, що ви духовно живі і ця благодать - для вас. І навпаки, якщо ви заспокоїлись в собі, вважаєте себе самоправедними, без гріха, і це вас влаштовує, то варто серйозно переглянути своє життя. З іншої сторони, якщо людина живе безбожним життям, відповідальність служителів церкви обмежити таких людей від участі в Вечері Господній,поки відношення до гріха і життя не зміниться.

    ВідповістиВидалити
  8. Дякую Юрію і Олександру за коменти!

    100% Вечеря - це не просто подія, не просто згадування - це глибше. І зрозуміти цю таємницю, те ж саме що зрозуміти Трійцю.

    Ми маємо потребу в Ісусі постійно!

    Гарне продовження теми! Дякую!

    ВідповістиВидалити
  9. святий, рівноапостольний князь Дімєнтій :)))25 листопада 2011 р. о 07:09

    Юрій (скоріше всього Луковий) пише: "Мені подобається як про це говорить один з реформатських віровизнань - Гейдельберзький катехізис, Господній день 30 "Запитання 81: Хто має приступати до Господньої трапези ?
    Відповідь: Той, хто незадоволений собою через свої гріхи, проте сподівається на те, що
    муки і смерть Ісуса Христа дають йому прощення гріхів і покривають його триваючі немочі, і
    бажає дедалі більше і більше зміцнюватись у вірі і вести краще життя. Проте лицеміри та
    нерозкаяні їдять і п’ють собі ж на осуд."

    ...про це саме пише і О. Павлюк: "А тепер ближче до теми. Хто має приступати до Господньої трапези?
    Відповідь: Той, хто незадоволений собою через свої гріхи, проте сподівається на те, що муки і смерть Ісуса Христа дають йому прощення гріхів і покривають його триваючі немочі, і бажає дедалі більше і більше зміцнюватись у вірі і вести краще життя. Проте лицеміри та нерозкаяні їдять і п’ють собі ж на осуд"

    ...тепер розумію фундамент вашого віровчення - Гейдельберзький катехізис! ...от тупо!

    ...і відносно слова "сподіваються" - то біблія говорить, що: "коли ми гріхи свої визнаємо, то Він будучи Вірний та Праведний, прощає і звільняє нас від неправди всілякої"
    тому то я вірю і знаю що мої гріхи 100% прощаються через смерть Христа,коли я їх визнаю!!! ... а ви "сподівайтесь" далі! :)

    P.S. аргументуйте будь-ласка свої думки Словом Божим, а не катехізісом, кораном, чи православними переданнями!!!

    ВідповістиВидалити
  10. Шановний "князь Дімєнтій".

    Не збираюсь вступати в полеміку. Мені це не цікаво. Якщо вам не вистачає елементарної вихованості з повагою відноситись до інших співрозмовників, то я вам нічим помогти не можу. Якщо ні батьки, ні ваш "християнський" досвід не навчили вас відноситись до людей без лицеприяття, то нехай Господь помилує вас. Якщо вже насмілюєтесь в такому принизливому тоні писати, то майте спіливість і назвати своє ім'я. Ато прикрились ніком, який до вас не має відношення (ні святості, судячи по тону, ні князівства, судячи по трусості)
    Стосовно вашого випаду про віровизнання... По-перше, де в моєму коментарі ви побачили слова, що це фундамент віровчення (хоча якщо чесно, дійсно одним з офіційних віровизнанням нашої церкви є Гейдельберзький катехізис, який не заміняє Біблію, але в ньому систематизовано прописані основні доктрини Біблії). Щоб не бути профаном, почитайте перед тим, як давати оцінку.
    По-друге, стосовно вашого "тупо". Ви вважаєте, що це тупо, якщо люди чітко знають, у що вони вірять? Але Писання так не говорить. От прикриватись тільки Біблією, а самому не знати ні Біблії, ні історії, і при цьому давати якусь оцінку - оце тупо. Не знати, у що ти віриш - оце тупо. Переконливо говорити про речі, з якими не ознайомлений - оце тупо. Тому, якщо вступаєте в полеміку, намагайтесь принаймі зрозуміти свого співрозмовника.

    І давайте говорити по темі, а не захламляти ефір.

    ВідповістиВидалити
  11. святий, рівноапостольний князь Дімєнтій :)))

    я думаю в офлайн достатньо можливостей для суперечок!

    тай теми Ви не дуже, так скажемо, притримались. якби це був форум я запропонував би Вам створити тему типу "я не розумію позиції реформаторів - допоможіть мені"

    але я прошу Вас і інших: - давайте по темі! не тому що я тут господар, а тому що тема важлива!

    Дякую!

    ВідповістиВидалити
  12. В наш час в церквах використовуються різні матеріали. І навіть ті що "тільки по Біблії" вдаються до різного роду програм і катехізисів. В цьому не має по суті нічого поганого до тих пір, поки матеріали не ЗАМІНЯЮТЬ Писання або ПРОТИРІЧАТЬ Писанню. У нас в церкві ми використовуємо певні матеріали для пояснення та систематизації Біблійного вчення. Тобто на протязі року ми вивчаємо основні істини Писання, повторюємо їх для практичного застосування. Коли ми обговорюємо важливу тему Причастя, я поділився тим, як ми це бачимо в Писанні, і вірю що наша віросповідна позиція є ортодоксальною. Тим більше що проблема, яку підняв автор чітко описана в них і пояснюється. Мені не соромно знаходити підтвердження істини в історичних віровизнаннях, яким сотні років. Бо не вважаю себе першим і єдиноправильним, унікальним християнином, перед нами цілі покоління християн. Якщо у когось є заперечення по змісту - дискутуйте, представляйте свою точку зору.
    А тепер невеликий урок з рідної мови. Ось словникове значення гарного українського слова "сподіватися" - “очікувати на щось позитивне, радісне й бути впевненим у можливості його здійснення”.

    ВідповістиВидалити
  13. Справді важлива тема! Важко якось зламати зароджене з дитинства (бо з дитинства в церкві) бачення участі в спомині смерті Христа! Але насправді багато й незрозумілого є у "наших традиціях"! :\

    ....хотілось би щось сказати відносно цього всього, але тре спочатку для себе самого розібратись!

    ВідповістиВидалити
  14. Нам раціонально хочеться пояснити все в нашій вірі, але якраз причастя з тих питань, де залишається таємниця. Тому ми називаємо це таїнством, видимі знаки невидимої благодаті. Переконаний, якщо тільки ми вийдемо за межі простого згадування ми набагато більше будемо отримувати практичної користі від виконання цієї заповіді.

    ВідповістиВидалити
  15. Ісус залишив заповідь – Лук. 22:19 – Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

    Тобто все насправді просто, щодо самої процедури участі в Вечері.

    Але й таїнство є:
    Ів. 6:56 "Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому".

    Тут найцікавіше! Ту відкривається суть Вечері, що є таїнством! Не зрозуміло як це відбувається. Але й не потрібно мабуть нам нічого розуміти. А вірити, що: - «хто їсть і п’є, той в Мені, а я в Ньому»! О!!! Це запорука для слів Павла: - «І живу вже не я, а Христос проживає в мені.» - Гал. 2:20. Тут секрет всього християнства!!! Христос ПРОДОВЖУЄ ЖИТИ!!! В нас!!!

    Тому я й тему цю підіймаю, бо нема сили слухати ото «утримайтесь». І що далі?

    Але набагато важливіше ВЕСТИ людину, котра ще не пізнала цієї вирішальної істини, до ДЖЕРЕЛА БЛАГОДАТТІ! Звичайно що легше розказати як її потрібно поводитись і відпустити знов на вірну смерть у нерівній боротьбі з гріхом і демонами!

    Але наше життя заховане в Ісусі! Отут практична ПРАВДА! А Він каже, щоб ми згадували про Нього. А далі таємниця – Він звершує Свої превеликі чуда у житті людини, просто живучи в ній!

    100% людина має визнавати що вона далеко не досконала. АЛЕ акцент робити не на цьому, а на викуплені Христа!
    І шукаючи Бога і пізнаючи Його досконалість і СВЯТІСТЬ, нікому вже не потрібно тикати на його гріховність, бо все стає очевидним! Бог піклується про все!!!

    ВідповістиВидалити
  16. Якби ми самі могли стати досконалими, якби ми самі були здатними не робити гріха, тоді, напевно, не потрібно було б і жертви Христа. Вечеря - це символ, який є чимось надзвичайно особливим і глибоким для людей, які прагнуть життя з Богом. А для інших - це просто незрозуміла форма,яка ніколи не стане зрозумілою для них... Тут немає якось цілющої і конкретної формули правильності чи неправильності... Відповідь захована Богом в духові людей, які ЖИВУТЬ НИМ... І такі люди просто не зможуть прийняти вечерю недостойно, бо жили з Богом весь період часу до вечері. Звісно, вони не досконалі, але і ця досконалість не стає першою передумовою, що допускає до прийняття вечері. Напевно, все-таки і тут головним є БОГ і наші з Ним ВІДНОСИНИ... але це така велика таємниця, що буде відкрита повністю лише у вічності, а наші людські міркування такі бідні порівняно із справжньою суттю і глибокістю цього символу.... Я грішив чи не грішив, напевно,не може бути найважливішим критерієм у цьому питанні... тут щось ГЛИБШЕ, що базується, знову ж таки, на жертві Ісуса Христа і на Його святості, яка стає нашою святістю.....якщо тільки МИ ЖИВЕМО НИМ...

    ВідповістиВидалити
  17. Коля Юзефчук4 грудня 2011 р. о 19:06

    Цікава стаття. По моєму написана просто і зрозуміло, але в одночас несе в собі глибокий зміст і говорити про це можна дуже багато, таке в мене склалося враження. Але не хочу оцінювати сам текст, а лише вловити суть самої думки. Я можу помилятися чи не привалильно розуміти щось, та мені здалось от що: йдеться тут про сумління, віру в Боже прощення і надію на нього (прощення). Якщо щось не так, виправіть будь ласка. Особисто для мене стаття близька до душі. Можливо, щось схоже переживав або виникали такі ж думки, чи запитував сам себе про це. Погоджуюсь з останнім коментарем у тім що це таємниця, яка буде відкрита нам пізніше (принаймі маю на це надію), базуючись на своїх міркуваннях і тому що мій розум цього не може збагнути. Якби ж я мав упевненість в тому що після смерті є вічне життя і я неодмінно попаду в рай, тоді мені цікаво яке б я вів життя. Може я б не старався для цього, жив би спокійним життям, або навпаки жив би так як мені заманеться не зважаючи на інших. Але нажаль не все так просто... Десь в моєму житті все ж таки є сумніви. І саме ця Божа трапеза, Його смерть на хресті, Його обітниця спасіння дає мені надію. Я не можу бути впевнений що я роблю все правильно і моє сумліня мене гризе за гріхи, за зло яке робив чи добро якого не зробив. А так сильно хочеться подобатись Богові і робити все правильно, але знову виникає запитання: Як правильно? Як треба? А як живуть інші? Як вони реагують на мене?
    Ось тут я запитую себе чи варто взагалі про це думати? Що мені це дасть? Адже точної відповіді не має. Є лише те що сказав Ісус. І переді мною стоїть вибір чи вірити в ці Його слова, чи не вірити. Може саме це і є ця дорога якою я маю йти, повіривши у слова спасіння? Я не маю на це відповіді. Можу лише вірити. Вірити в те що живу я не даремно, і моє життя має сенс залишаючи відбиток у житті інших людей.
    Ось такі міркування у мене викликала ця стаття. Дякую автору! І надіюсь що написав це не даремно.

    ВідповістиВидалити
  18. Дякую Коля за комент!

    Хочеться відписати ось на що... "І переді мною стоїть вибір чи вірити в ці Його слова, чи не вірити."

    Чи вірити чи не вірити - потрібно перевірити ). Мені особисто Господь не раз доводив що Йому не просто можна довіряти, а повністю покладати свою долю і життя ввіряти Його досконалій Волі і задумам. Бо Він наш з тобою Творець, який точно створив нас для певної цілі!

    І так - саме смерть Господа - це найкращий доказ Його до нас (до кожного по особливому) Любові! Тому згадувати про це - ще одна благодать в життя, що надихає жити для Нього і віддаватись Йому повністю!

    ВідповістиВидалити
  19. Коля Юзефчук5 грудня 2011 р. о 19:50

    Амінь! шо тут ще скажеш)

    ВідповістиВидалити
  20. Володя, дякую за сміливість підняти дану тему! Дійсно сам не раз задумувався над тим звідки пішло поняття утримання від вечері. Хто його придумав і чи закликає нас до цього Біблія?! Чи може віруюча людина яка в тілі Христа, утримуватися від участі причастя до тіла Христового? Звичайно питання риторичне, так, як християнин перебуваючи у єднанні з Христом у єднанні з Його тілом логічно не може то бути в тілі, но не бути утримуючись від вечері.
    Повністю погоджуюсь, що однією з цілей вечері Господньої є самосуд і аналіз свого життя, життя у тілі з іншими членами Церкви Христової, що і є підставою для гідної участі у вечері Господній....

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар