...про те, як діє Бог

Багато і давно думаю про те, як діє Бог. А точніше – коли Він Особисто втручається в обставини людини чи людей чи народу, або народів?

Для роздумів маю підставами Біблію, свій власний досвід і свідчення інших людей.

Коротко по суті.

1.       Бог є Любов! Це основа розуміння Божої дії.

2.       Для тих, хто його любить все стається на добро! Це також основа Його дії.

3.       Бог – мудрий Творець не просто людського організму, флори і фауни, а взагалі системи співіснування всього живого та не живого на планеті і у Всесвіті. Тому, Кому як не Йому досконало знати механізми цього співіснування. Про все написано в Слові – своєрідна інструкція для людини (хоча це зовсім примітивне застосування Божого Слова до життя).

4.       Що стосується людини, то їй необхідно довіритись у своєму діянні Богові (виходячи з тих фактів, що Він її Творець і хоче для неї виключно добра). Це не значить, що людина має бути тупою і бездумною істотою, за котру все має зробити Бог.

Ні, навпаки, кожна людина, особисто має визначитись і прийняти рішення щодо всього свого життя – бути ЗА добро, чи бути ПРОТИ добра, тобто за зло (зло – це всього лиш НЕ Божа система цінностей). Інших варіантів в людини немає – тільки цих два – це Істина. І цей вибір людини є найбільш принциповим з усіх. Від цього індивідуального вибору залежить становлення і розвиток суспільства в цілому.

5.       Нарешті щодо дії Бога і Його втручання в проблеми людства.

Бог діє на добро, коли людина дає Йому на це згоду (це про дану Богом свободу людини), тобто коли довіряє Йому вирішення своїх питань. Відповідно Бог не діє, коли людина діє сама, бо довіряє тільки собі і надіється на щось «своє».

Тут «діє» і «не діє» трохи умовні терміни, бо зрозуміти повністю, тим більше описати Його дії я не здатен.

Людина має два варіанти: 1)довіритись Богові відразу і отримати, швидше за все не логічний і не зрозумілий результат у вигляді добра; 2)довіритись згодом, після «наламаних дров», власних спроб вирішення ситуації і врешті повного фіаско з болем і горем. І в цьому випадку (згодом) приходить добро – нелогічне і не зрозуміле – те яке мало бути спочатку без болю і горя.

Але й в другому варіанті є позитивна сторона – це досвід, хоч, як правило гіркий, але безцінний.

Для ілюстрації пропоную згадати або прочитати історії про Даниїла в ямі з левами, про трьох хлопців, котрі не схилились перед Навуходоносорем. Про ізраїльський народ, котрому йти було з два місяці, а йшли 40 років, бо…!

Про Давида з каменем проти до зубів озброєного гіганта. Між іншим остання історія мені дещо нагадує…

Історій багатенно! Дай Боже нам мудрості і мужності робити свій вибір. Не завтра, тим більше не на смертному одрі, бо «дрова ламаються» протягом всього життя.