Епізоди...

-->

Моє життя – це епізоди. Саме епізоди запам’ятовуються на завжди. Нюанси минаються, залишаються просто яскраві моменти.

Епізоди з Богом.

Епізод 1. Я малий і моя бабуся розповідає мені про Бога. Моя улюблена історія «Про золоту чашу», хоч та історія і зовсім не про чашу, а про ціле життя Йосипа і участь у ньому Всевишнього. Життя з епізодів – від його юнацтва до прем’єр міністра Єгипту.

-          Це було моє перше пізнання Бога.

Епізод 2. Кілька разів був у недільній школі. Мені там не подобалось, але ходив заради компанії з сусідами Андрієм та Павлом. Епізод суховатий – пам’ятаю тільки велику дирку в носках «вчителя» і старе приміщення, яке орендували для цього мироприємства.

-          Це було моє перше пізнання помісної церкви.

Я почав ходити з мамою на зібрання. В мене з’явились друзі, про яких я думав що вони віруючі (і вони так думали), але вже тоді (навіть в дитинстві) в них та й в мене жив не Бог, а релігія. Наше життя, крім ходіння до дому молитви, і надзвичайно рідкісних, штучно-вимушених розмов про Бога, нічим не відрізнялось від інших «невіруючих». Ми спрагло чекали в кожному фільмі еротику, а тексти Писання з книги Пісень використовували в інтимних розмовах з «сестрами».

Зате ми ходили в білих штанах, гордо (між собою) називаючи себе «віруючими», а поза домом молитви ми були як всі інші «невіруючі». А «віруючими» ми ставали, часом, секунд на 10, коли когось треба було «облічити». Таке життя було принаймні в моїй компанії, хай її грець.

Мало не забув, частиною цього епізоду були «гріховні» походеньки до кінотеатру Мир на мультики, між недільною співанкою для підлітків і вечірнім загально-церковним зібранням.

-          Це урок дитинства про те, що не всі «віруючі» діти є віруючими. І не можна заспокоюватись і радіти тільки тому, що вони ходять в дім молитви.

Епізод 3. Моє покаяння. Це справжній і щирий крок, робота Духа Святого наді мною. Він мав би змінити напрямок мого життя на якісний і так само справжній. Але якби ж я жив на безлюдному острові, де б шукав Господа! Але я жив серед «віруючих» підлітків… Можна би було списати нашу формальність в християнстві на дитинство, але ж в нас були наставники. Не хочу нічого погано сказати про них, але їх більше цікавила проблєма дошлюбних поцілунків між підлітками братами і підлітками сестрами, ніж наше дитяче особисте пізнання Творця. І я добре помню відверті бесіди окремо з хлопцями і окремо з дівчатами «про це». І ще помню наші хитрі винаходи в області електроніки, з ціллю бути в курсі справи цього «про це», що говорилось за закритими дверима дівчатам.

А ось що нам говорили про шукання Господа, помню надзвичайно смутно… Але взагалі про Бога говорилось, щось типу: - «Ми маємо бути світлом для світу, бо Бог все бачить».

-          Це урок про те, що своїх дітей потрібно вчити пізнавати живого Бога, а натаскувати виключно мораллю. Бо запам’ятовуються ЕПІЗОДИ!

Епізод 4. Моє хрещення. Чиста формальність, але добре що це тоді відбулось, бо тільки з почуття обов’язку перед помісною церквою я залишався її членом впродовж багатьох років.

І на «екзамені» перед хрещенням, мені поставили кілька питань типу: - «Ти до весілля цілуватися будеш?» Я відповів тверде «НІ», бо в іншому випадку, хто зна, може б і не прийняли в члени церкви. Спитали ще, що таке віра. Я також був готовий до відповіді і протараторив напам’ять Євреям 11:1, практично не розуміючи суті того тексту, та цього було достатньо для успішної здачі іспиту. Заключенням було – «приймаємо». Всі дорослі спокійно виконали свій обов’язок, а я був радий що виявився не гіршим від інших – пройшов.

-          Це продовження попереднього уроку.

Епізод 5. Моє навчання в біблійному коледжі на факультеті християнської освіти, тоді він називався якось по іншому. Там мене вчили віковій психології дітей. А ще викладач О. навчив мене, що Бог в наш час не зцілює і ніяких чудес не творить. Я це запам’ятав дуже добре, навіть засвоїв матеріал. Слава Господу, що я позбувся цієї дурні з моїх мозгів через років 15 мого нікчемного «християнства».

-          Це болісні спогади мого академічного навчання «істині».

Епізод 6. Коротка особиста розмова з одним думаючим братом, котрий поставив мені кілька простесеньких питань про моє практичне християнство, а я псіханув, бо не знав що йому треба сказати. Мене не навчили думати. Мене навчили правильно відповідати. Та ця розмова таки залишилася в моїй пам’яті як епізод, і мабуть саме вона стала поштовхом до подальшого думання.

-          Потім Руслан став мені істинним наставником і другом, і до цих пір ним і залишається. Слава Богу, що такі люди вижили.

Епізод 7. Між тим, що було описано ще була довга хвороба мого батька, старі, перешиті сто разів туфлі і мрії про дві пари кросівок. Але тут спогади є й приємні – помісна церква реально допомагала нашій сім’ї матеріально. Але то краще знати моїй мамі, бо мене воно стосувалось менше.

-          …

Епізод 8. Мій вступ до універу і подальше перебування в Чернівцях. Найцінніше, що відбулось тими роками – це один з таборів під час літніх канікул, де громадянин Молдови, який став мені потім другом і братом, промив мені мізги щодо мого номінального християнства. Після того Бог почав мені, мабуть вперше після покаяння, відкриватись. Тоді я пам’ятаю життя «на крилах» з Богом! Перше практичне, живе пізнання Ісуса.

Також в цьому епізоді мої кльові друзі: Павло, Стас, Ігор і Мар’яна, зі своїми надзвичайними історіями і шляхом до правди. Завдяки їм, я усвідомив справжню причину свого перебування в Чернівцях впродовж 5 років. Для них мене використовував Бог. І ті роки пройшли не дарма. Слава Господу!

-          Шляхи Господні непередбачувані!

Епізод 9. Моє одруження і початок сімейного життя. Цей епізод продовжується і дай Бог щоб продовжувався ще дуже довго для слави Господа!

-          Багатенно моментів і уроків пережито, в котрих я бачу провидіння Боже, Його досконалу волю і турботливу руку. Моя сім’я – це найкраще, що зі мною сталось у житті.

-          В цьому епізоді і наступні епізоди.

Епізод 10. Тут писати стає дедалі складніше, бо ще не всі висновки зроблено.

Бог дає для нашої сім’ї бізнес – ми стали прикрашати сабантуї різного роду. Потім магазин з одягом.

Потім я стаю «господарем» свого життя. Беру владу у свої руки, відбираючи її у Бога. Це супроводжується слізьми, скандалами і хворобами. Добре помню семінари про «фінансову незалежність», завдяки яким я ставав незалежним від Бога.

Та по при це я мав служіння. І жив для Бога без Бога.

-          Урок про обережність при виборі життєвої дороги. Справа не в грошах, а у виборі собі бога.

Епізод 11. В нашому житті з’являється Юра. Його поява і зрідка присутність у нашій сім’ї мене дратує, бо він був праведним на моєму фоні.

Але його молитва і участь у моєму житті повертає мене на шлях до Бога.

-          Ніколи, нічого випадково в житті не відбувається.

Епізод 12. Повний фінансовий крах.

-          Урок про мою цінність для Господа. Бог – Ревнитель!

Епізод 13. Моє щиросердечне навернення до живого Бога! Пізнання Його і шукання Його!

Я поза мертвою релігією, а вона – зараза, скрізь. Розчарування в людях і авторитетах. По великому рахунку, серед людей правда дуже відносна. Абсолютна правда тільки в Бозі!

І всім серцем прагну знати мого Господа і волю Його, щоб її виконати. Це супроводжується духовним зціленням моєї сім’ї, а також мого близького оточення – моїх друзів!

Це триває!!!

-          Урок про Любов.

Епізодів у моєму житті, звичайно ж більше, а в них добрих і інших людей. І практично з кожним з них пов'язаний конкретний епізод. За когось я глибоко вдячний Богу, когось я просто згадую, бо він був.

Так би прожити, щоб ті хто мусить жити зі мною, могли колись подякувати Бога, згадуючи мене в своїх епізодах.

А ця історія «про епізоди» написалась, бо епізоди запам’ятовуються на завжди. Нюанси минаються, залишаються просто яскраві моменти.